Факультет товарознавства, управління та сфери обслуговування
Львівського торговельно-економічного університету

У сучасному освітньому просторі проблема емоційного та професійного вигорання набуває особливої гостроти. Високі вимоги до результатів навчання, постійні дедлайни, інформаційне перевантаження, дистанційні та змішані формати освіти створюють хронічний стрес як для студентів, так і для викладачів. Вигорання поступово перестає бути індивідуальною проблемою та перетворюється на системний виклик для всієї освітньої галузі.

Сутність та основні прояви вигорання

Вигорання – це стан фізичного, емоційного та когнітивного виснаження, що виникає внаслідок тривалого впливу стресових чинників. Для нього характерні зниження мотивації, відчуття втоми, апатія, цинічне ставлення до навчання або професійної діяльності, а також зниження продуктивності. На відміну від звичайної втоми, цей стан не минає після відпочинку та може накопичуватися з часом.

Причини вигорання серед студентів

Студентське середовище поєднує інтенсивне навчальне навантаження, постійну оцінку результатів і високі очікування з боку суспільства та родини. Додатковими чинниками стають фінансові труднощі, поєднання навчання з роботою, конкуренція та невизначеність щодо майбутнього працевлаштування. У результаті навчання може сприйматися не як процес розвитку, а як безперервний тиск.

Професійне вигорання викладачів

Для викладачів проблема вигорання часто пов’язана з багатофункціональністю професії. Окрім викладання, вони залучені до наукової роботи, адміністративних обов’язків, підготовки звітності та постійного підвищення кваліфікації. Недостатнє визнання праці, емоційне навантаження від роботи зі студентами та обмежені ресурси для самореалізації сприяють поступовому виснаженню.

Наслідки вигорання для освітнього процесу

Емоційне вигорання негативно впливає не лише на окрему особу, а й на якість освітнього процесу загалом. У студентів знижується рівень залученості до навчання, погіршуються академічні результати, зростає ризик відрахування. У викладачів спостерігається формалізація підходів до навчання, зниження інноваційності та емоційної взаємодії зі студентами, що в підсумку впливає на освітній клімат закладу.

Профілактика вигорання як спільна відповідальність

Ефективна профілактика вигорання потребує комплексного підходу, що поєднує індивідуальні зусилля та інституційну підтримку. Важливо формувати культуру турботи про психоемоційне здоров’я, де відпочинок і баланс між навчанням, роботою та особистим життям визнаються необхідними умовами продуктивності.

Основні напрями профілактики вигорання охоплюють:

• формування навичок тайм-менеджменту та реалістичного планування навчального й робочого навантаження;
• підтримку здорової комунікації між студентами та викладачами, розвиток партнерських відносин;
• заохочення регулярного відпочинку, фізичної активності та зміни видів діяльності;
• впровадження психологічної підтримки в закладах освіти та програм розвитку емоційної стійкості;
• створення умов для професійного зростання й самореалізації без надмірного адміністративного тиску.

Таким чином, проблема вигорання у студентів та викладачів є багатовимірною та потребує системної уваги. Своєчасна профілактика дозволяє не лише зберегти психічне здоров’я учасників освітнього процесу, а й підвищити якість освіти загалом. Усвідомлення цінності балансу, підтримки та людяності в освітньому середовищі стає ключовою умовою сталого розвитку сучасної освіти.