Вшанування пам’яті 85-ї річниці Голодомору в Україні
23 листопада 2018 року викладачі та студенти факультету товарознавства, управління та сфери обслуговування і юридичного факультету вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932-1933 роках.
Мітинг-реквієм відкрив декан факультету ТУСО Володимир Володимирович Гаврилишин, який назвав найжорстокішим злочином комуністичного режиму в Україні Голодомор 1932-1933 років.
В той час, коли на щедрих українських чорноземах в 1932 році вродив добірний урожай, мільйони людей в страшенних муках вмирали від голоду. Штучно створений голод був продумано спланований задля фізичного винищення українського селянства, української нації і національного відродження. Тоталітарний радянський режим цілеспрямовано розтерзав Україну, тлумив її чисте і вільне дихання та сіяв на її широких просторах недовір’я і страх.
Завідувач кафедри історії і політології університету Юрій Володимирович Михальський в рамках інформаційної кампанії «85 фактів історій та свідчень про Голодомор 1932-1933 років» навів історії людей, які не боялися говорити правду, допомагали шматком хліба іншим та рятували їх ціною власного життя
На завершення першої частини мітингу-реквієму студенти 1 курсу факультету товарознавства, управління та сфери обслуговування Юлія Фарафонова (спеціальність «Харчові технології») і Богдан Хлян (спеціальність «Менеджмент») продеклавумали АВТОРСЬКИЙ ВІРШ, присвячений пам’яті героїзму українського народу під час цих страшних подій:
Як у дитинстві сівши за столом,
Вона про ці часи розповідала,
Як так давно пережила голодомор.
Страшні часи – це голоду, розрухи,
Ділили скибку хліба на п’ятьох,
Жили всі дружно, хоч і розуміли,
Окремо вже не виживе ніхто.
Казала те, що мати їх навчила:
«О, діти пам’ятайте – ви всі вільні,
Ніхто не має права вас тримати,
Будуйте Батьківщину і живімо».
Приходили воєнні в рідний дім
І забирали в них усе, що є, що мали
І зрозуміти діти не могли,
Чим так родина їхня докучала?
Чим провинились кату? В чому суть?
Сльози і крики, лились-ріки жалю,
Лиш більше став наш цвинтар за селом.
Та сонце все надії не втрачає
І зігріває всіх своїм теплом.
Та втерши лиш одну скупу сльозинку,
Бабуся гордо стала з-за стола:
«Ми не здавались ще тоді, як голодали
І робимо це нині – до кінця.
Бо Українці всі є духом сильні
І будемо боротись за життя,
Бо вільні ми, бо справжні і єдині!»
На завершення заходу усі його учасники вшанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання і біля головного входу до навчального корпусу запалили лампадки.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ !!!
Залишити відповідь